АКАДЕМІЯ ВАМПІРІВ, ТОМ 1

МАГІЯ, ПРИСТРАСТЬ ТА ІНТРИГИ У ШКОЛІ ДЛЯ ВАМПІРІВ В Академії Святого Володимира, приховані від усього світу, чистокровні вампіри - морої - вчаться використовувати свої надприродні сили, а гібриди - дампіри - тренуються, щоб стати їх охоронцями. Їхніми найнебезпечнішими ворогами є стригої, безсмертні вампіри, які можуть проникати навіть у шкільні класи та гуртожитки в пошуках нових жертв, влади та крові.

Лісса Драгомір — моройська принцеса, остання представниця її королівської лінії. Її потрібно завжди захищати від стригоїв, які загрожують таким смертним вампірам, як вона сама. Роуз Гетеуей — дампір, у жилах якої тече людська та вампірська кров. Вона не тільки найкраща подруга Лісси, але й найвідданіша опікунка. Їх об’єднує надзвичайний телепатичний зв’язок.

Після двох років свободи Лісса і Роуз повертаються до Академії. Друзі ні на мить не втрачають пильності, тим часом Лісса впадає в депресію, а Роуз піддається випробуванню не тільки вбивчими тренуваннями, а й забороненим коханням. Вона стоїть перед вибором між другом, заради якого вона живе, і людиною, без якої вона не може жити...

Серіал за мотивами роману, створеного Джулі Плек (відповідальною за успіх «Щоденників вампіра» та ін.) і Маргеріт Макінтайр, можна дивитися на платформі SkyShowtime.

Ми вже підходили до автомобіля, коли нам заступив чоловік. Ми різко зупинилися. Я відтягнув Лісу, смикнувши її за руку. Це він, той чоловік, якого я бачив через вікно. Значно старший за нас, на вигляд йому було років двадцять. Щодо його зросту я не помилився, він міг бути десь сто дев'яносто сантиметрів. За інших обставин — якби він не заблокував наш шлях втечі — я б подумав, що він гарячий. Темне волосся, закручене назад, карі очі, довге пальто, щось на кшталт тренча. Однак на той момент його краса мене не дуже вразила. Він просто заважав, не давав нам сісти в машину і втекти. Звуки кроків позаду нас затихли. Вони мають нас. Я відчував, що вони наближаються з усіх боків, оточують мене. Бог. Вони послали за нами щонайменше дванадцять охоронців. Навіть королева не має такого оточення. Я запанікував. Я не мислив логічно і реагував інстинктивно. Я підійшов ближче до Лісси й захистив її від чоловіка, який очолював банду. «Залиште її в спокої», — гаркнув я. — Не смій її торкатися. Вираз його обличчя було нерозбірливим, але він простягнув до мене руки заспокійливим жестом. Я почувався твариною перед тим, як мене приспали. уривок із роману